Інші статті

  • НАЙКРАЩІ ФЕСТИВАЛІ ТРАВНЯ

    Цього року травень достойно відкрив фестивальний сезон. Відпочити можна на будь-який смак та можливості.(ПОВНИЙ РОЗКЛАД)

  • До Благовіщення землю не чіпали

    Цього дня (7 квітня) треба було гарно вдягнутися, бажано в нове вбрання, і тримати при собі гроші — щоб протягом року бути багатим і мати обнови.

  • Як правильно провести Масляну (рецепти 5 головних страв)

    Колодій чи Масляна - найсмачніший та найвеселіший тиждень року. Перед Великим постом частуються варениками, пирогами та паланчітами

  • Весільний коровай місили у макітрі

    Макітра - найпопулярніший глиняний посуд. До сих пір його широко використовують під час приготування головних обрядових страв на великі свята

  • 10 рецептів найсмачнішої куті

    Без цієї страви не обходиться жоден різдвяний стіл. Її готують особливо шанобливо, бо КУТЯ - є символом єднання людини з Богом

  • У глиняних горщиках готують без жиру

    "Живий" керамічний посуд ідеальний для тих, хто слідкує за фігурою та є прихильником здорового харчування.

  • Найкращий подарунок зроблений власноруч

    Зимові свята не за горами. А що порадує ваших близьких більше ніж маленький сувенір зроблений вашими руками? (СХЕМИ РІЗДВЯНОЇ ВИШИВКИ)

  • Трав"яні чаї - найкращі ліки

    Саме вони врятують від нежитю, кашлю та будь-яких осінніх простуд. Калина, малина, чебрець та м"ята вилікують значно краще за таблетки

  • Розшитий жупан був ознакою заможності

    Кобеняк, чугаївка, кунтуш, чумарка - то не набір іноземних слів, а види верхнього вбрання українців.

  • На Зелені свята плетуть вінки-обереги

    Вважається, що саме на Трійцю Бог сторив усі рослини на Землі. Тому заготовлені під час свят лікарські трави та чаї мають надзвичайну силу

  • Керамическая посуда прибавлят здоровья

    Издавна известно, что керамическая посуда обладает способностью вытягивать из людей негатив, одновременно наполняя блюда энергией всех четырех стихий – солнца, воды, огня и земли

  • Українські вишиті сорочки - вишиванки

    Українська вишита сорочка або, як кажуть нині, просто «вишиванка» має давню історію. Появу самої вишивки датують 2 століттям до нашої ери, а в Україні вона начебто з`явилась у 11-12 столітті. Можливо і раніше, але письмових згадок не було.

  • Сіль виявляє закоханих

    З одного боку, вона – усюди, з іншого – без неї нікуди. Хлібом і сіллю мати благословляла молодих до вінця. Господар клав хліб із сіллю на межі на урожай

  • У хаті має бути щонайменше три види рушників

    Цей атрибут супроводжував українця протягом усього життя. У нього загортали новонароджених, з рушниками проводжали й у останню путь

  • На здоров"я породілі приносили хліб

    З вагітністю та пологами в українців пов"язано чимало обрядів. Так, пуповину хлопчикам перерізали на сокирі, дівчаткам - на веретені

  • З Яблучним спасом приходить осінь

    Після церкви, родина врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила»

  • На Маковея починаються проводи літа

    Обрядовою їжею цього дня є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки і заливають медом з розтертим маком

  • Святому Іллі дякують хлібороби

    2 серпня на Іллі закінчується календарне літо. Селяни чекали цього свята і казали: «На Іллі новий хліб на столі». Починався посів озимини

  • На жнива славлять землю та Бога

    Основні зажинки починали 21 липня. Перший сніп — «дідух» — прикрашали стрічками та квітами і зберігали до Різдва

  • Купало очищає та дарує красу

    Із віруванням у чудодійну силу сонця, води та роси, пов”язаний звичай купатися у росі. Робити це треба до сходу сонця

  • На Івана Довгого визначали погоду

    Червень багатий на народні прикмети. Цього місяця українці завершують сіянки та починають збирати врожаї ранніх. У кінці місяця уже на осінь затихають птахи

  • Лікарські трави заготовляють до сходу сонця

    Травники кажуть, що на Зілоту (23 травня) рослини мають найбільшу силу. У селах цього ж дня годували корів жовтими квітками, щоб молоко й масло були жовтими

  • Під час сіянки грошей не позичають

    Колись говорили, що на Яремин день (14 травня) і лінивий виходить в поле. Коли день погожий, то й у жнива буде сонячно

  • На Юрія збирали росу

    У цей день (6 травня) господині готували святковий обід. На столі обов”язково мусили бути молочні страви. На Гуцульщині ще ліпили із сиру різні скульптурки - коники, баранці

  • 21 квітня не ходять в ліс через гадюк

    На Руфа все з землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно й посаджено в цей день, піде рости вгору. І всяка гадина полізе із землі, а птиця полетить з вирію

  • Хрін у пасхальному кошику - символ незламності людського духу

    На західній Україні до посвяти носили звичний плетений кошик, тим часом на Галичині страви освячували у хустках чи скатертинах

  • Великодні писанки роблять у суботу

    Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним, на спомин святих страстей Господніх. Це тиждень найсуворішого посту

  • На Вербницю не садять городину

    За народними переконаннями, «котики» свяченої верби вбережуть горло від хвороби. Знахарі широко використовували таку вербу для лікування ревматизму, лихоманки

  • На Сорок Святих готують сорок вареників

    Вважається, що саме на весняне рівнодення, прилітають перелітні птахи. Тому напередодні жінки випікають печиво — ”жайворонків” та ”голубів”. Їх дарують дітям та сусідам

  • У Великий піст роблять добро

    Стародавні християни дотримувалися Великого посту з особливою суворістю, утримуючись навіть від вкушання води

  • На Масляну ліпили вареники з сиром

    Їжа стає найважливішою формою життя. У народі говорили, треба їсти стільки разів, скільки собака махне хвостом

  • До Водохреща жінки не прали

    Дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Воду до свята приносили тільки чоловіки

  • На Маланку лякають дерева

    Під Старий Новий рік рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовляють по-людському. Тварини скаржаться Богові на господарів

  • Схеми розмірів допомагають не помилитись

    Багато хто з нас досі користується різними ситемами розмірів одягу. Найрозповсюдженішою з них на сьогодні є європейська. (таблиця співвідносності-ФОТО)

  • Відрізана коса позбавляла жінку влади

    Бажаючи принадити женихів, дівчини вплітали в косу обривок мотузка від церковного дзвону.Коса та заплетена в неї стрічка символізують готовність дівчини до шлюбу

  • Бабая бояться у всьому світі (ФОТО)

    Більш ніж 100 різних художників намалювали, як вони уявляли Бабая. Виявляється цим героєм залякують не лише у карпатських селах

  • Українським лялькам не робили обличчя (ФОТО)

    Мотанка є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Не можна малювати обличчя ляльці, щоб не завдати дитині шкоду

  • Поштові листівки дарують 140 років (ФОТО)

    Перші листівки ввела в обіг австро-Угорщина. Під її владою тоді перебувала Буковина і Галичина. Написи друкувалися двома мовами німецькою та українською

  • Святий Миколай приносить подарунки

    В ніч на 19 грудня, до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. Але часом там може виявитися і різка - попереджувальний знак

  • На свято Андрія дізнаються свою долю

    Чого дівчата тільки не вигадували, щоб поворожити та спробувати заглянути у своє майбутнє. Найбільше ж хотіли дізнатися про заміжжя, парубки тим часом капостили та пустували, бо цього вечора їм усе прощалося

  • Вироби з вовни не можна викручувати

    Ми нерідко засмучуємося, коли кофточка, піджак або штани раптом втратили свій вигляд. Продовжити життя речей допоможуть правила догляду за одягом з різних матеріалів.

  • Керамічний посуд додає здоров’я

    Здавна відомо, що керамічний посуд має здатність витягувати з людей негатив. Водночас він наповнює страви енергією усіх чотирьох стихій – сонця, води, вогню та землі.

  • Весільний рушник вишивають однією голкою

    Вважається, що лицьовий бік рушника – то для людей, а виворітний – для Бога. Перший відображає те, що ми робимо, а другий – що думаємо. Тож якщо виворіт неохайний, то й життя подружньої пари буде лише напоказ.

архів статей
Стаття

Зима зустрічається з Літом

Після тривалої зими та тріскучих морозів з особливою радістю чекають перемоги літа над зимою. Врешті приходить Стрітення і Зима, яка в народній уяві поставала старою бабою, вперше зустрічається з Літом, гарною, рум’яною дівчиною.

Християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє як пам’ять про те, що Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження, де відбулася зустріч зі старцем Симеоном. Богослови тлумачать цю зустріч дитини Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Заповітів, зустріч даного єврейському народу Закону Божого і найвищого закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом.

Походження свята

Але корені цього свята уходять у сиву давнину. За язичницьких часів Стрітення називалося іще як Стрічення, Стріщення, Громниці, Зимобор. Головним дійством у цей день зустрічі двох стихій було освячення вогню і води.

Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.

Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір’ями, мають виняткову силу і оберігають оселю бурі, зливи чи смерчу, ниву – від буреламу чи граду, а членів родини – від “злого ока” та хвороб.

 

 

 

Запалювали громничну свічку у таких випадках:

  • коли над оселею гуляє страшна негода
  • коли виникали труднощі при пологах
  • коли у селі пожежа, або катаклізм
  • коли починалася війна
  • коли людину схопить “чорна хвороба” (епілепсія)
  • як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.

Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з сосульок і додавали до звичайної води, за повір’ями – така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:

  • лікує рани і внутрішні захворювання
  • рятує від “злого ока”, відьми, вовкулака, від “пристріту”
  • нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом
  • пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону
  • а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько
  • окроплювали стайні та обори від відьм, щоб “не виссали з корови молока”

Кого перемагає літо

На стрітення припадає середина астрономічної зими, проте Літо починає потроху нагадувати про себе. До прильоту птахів ще далеко, а саме вони мають принести весну з Ірію на своїх крилах, але перші подихи теплого вітерцю починають гріти зиму.

У народній уяві зима уявлялася власною та незалежною старою бабою. У неї були свої слуги, які допомагали їй триматися увесь цей час.

Дід Мороз у праукраїнській міфології

Також знаний, як Дюдя, Зюзя, Дід Мороз, Морозко, Тріскун, Студенець – міфічний персонаж, чоловік баби-зими, що уявлявся огрядним велетнем зі снігом-інеєм на обличчі, у сніговому кожусі.

За повір’ям приходить 9 листопада з Залізної гори, найчастіше уособлюється в образі сердитого діда з булавою-кострубом у крижаному вбранні. У праслов’янському епосі займав місце бога зими й холоду, був родичем Сонця й Вітру, проте на час зими навіть могутнішим за них.

Баба-зима призначає його воєводою і він бере землю у своє володіння: сковує землю, заморожує ріки, заморожує ліс і від його холоду-духу скріплять дерева і стогне земля, люди ховаються до хат, а худоба – до хліву. Ані на полі, а ні в лісі не залишається нічого живого – усе ховається від зими, ховається від морозу.

Згадки про Діда Мороза знаходимо у давніх заклинаннях та обрядових ритуалах. Дід Мороз дуже злився на тих, хто не кликав його на кутю у Свят-вечір. Щоб того не сталося, господар виходив на поріг з ложкою куті і гукав: “Діду Морозе, діду Морозе, а йди до нас куті їсти! Коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю і всяку пашницю!”.

Дід Мороз у зарубіжній фольклорній традиції

У російській міфології М.Некрасов показав Мороза злим і жорстоким чаклуном, який морозив людей. У поемі «Мороз — Червоний ніс» Морозко заради забави вбиває в лісі бідну молоду селянську вдову, залишаючи сиротами її малолітніх хлоп’ят.

У англо-саксонській фольклорній традиції знаходимо повну відповідність слов’янському Діду Морозу. Ці народи називають свого міфічного персонажа Jack Frost, що уособлює злий зимовий холод і хрусткий мороз.

 

 

Відповідно до англо-саксонських традицій та вірувань до обов’язків Jack’а Frost’а входило малювання візерунків на вікнах. Цей персонаж крім власного мав щонайменше ще три втілення: Old Man Winter та Father Winter. Доречі з християнізацією Британії ім’я Father Winter було замінене на Father Christmas.

Натомість, у сучасній новорічній традиції ми спостерігаємо Діда Мороза, як привітного і лагідного до дітей добродія.

Тож звідки узявся такий незвичний для цього персонажа образ?

Дід Мороз, як різдвяний персонаж, у Росії вперше з’явився на Різдво у 1910 р., проте не отримав широкої популярності. Сучасний образ Діда Мороза формувався переважно радянськими художниками і кінематографістами, протиставляючи його американському Санті, що проник після Другої світової війни до Європи, і категорично мав протиставлятися будь-яким різдвяним традиціям.

За радянські часи образ Діда Мороза створений радянськими кінематографістами у 1930-х рр. У грудні 1935 р. соратник Сталіна, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР Павло Постишев опублікував в газеті «Правда» статтю, де запропонував організувати для дітей святкування Нового року.

У Харкові було організоване перше дитяче новорічне свято за участю позитивного Діда Мороза.

Як всім відомо, істина глаголить устами немовляти. Діти на підсвідомому рівні відчувають негативну енергетику образу Діда Мороза, що віками формувався народом.  А тому і не дивно, що перша у житті дитини зустріч з Дідом Морозом стає м’яко кажучи шоковою. І лише після отримання подарунка та жартів перше враження змінюється на позитивне.

Сніговій

Другий персонаж, який допомагає зимі кличеться Сніговій. Він уявлявся чепурним дядьком-вуйком, зодягнутим у дорогі шати. Стоїть він на високій горі і за першим наказом Діда Мороза накидає лопатою на землю сніг.

Його діти-сніговії роздмухують сніг, і він рівненьким шаром лягає на землю. Таким чином Сніговій є приятелем Землі, бо укриває її ковдрою від сковуючого холоду. Весною цей сніг тане, напуваючи землю. Але він і боїться весни, бо улітає з першим подихом теплого вітру.

Завірюха та метелиця

Це наступні персонажі зимового дійства. Завірюха – це гарна, огрядна, весела молодиця, що за наказом свого чоловіка із дітьми-сніговіями розносить сніг по всіх усюдах покриваючи ним землю, щоб добре було саньми їздити.

Метелиця – уявлялася молодою дівчиною, у білому вінку з білими стрічками, у корсетці. Метелиця гарно танцює, граючись зі снігом і підкидаючи його.

Хід боротьби

На Стрітення Зима одягає сім кожухів, а Літо з’являється у самій сорочці. І тоді вони змагаються хто кого переможе.

- Помагай Біг тобі, Зимо.

- Дай, Боже, здоров’я, – відповідає Зима.

- Бач, Зимо, – каже Літо, – що я наробило і напрацювало – ти поїла і попила.

На Стрітення Зима лютує, бо відчуває, що слабне. Уже через місяць прийде перше літнє тепло і Весна вступить у свої законні права. Саме на Явдохи (14 березня) колись відзначали Новий Рік, а тепер зустрічають Весну, закликаючи її веснянками.

При написанні статті були використані такі джерела:

“Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Книга ІІ”, Степан Килимник, Київ “Обереги” – 1994;

“Українська міфологія”, Валерій Войтович, Київ “Либідь” – 2005.

“Дванадцять місяців”, Василь Скуратівський, Київ “Веселка” – 1993

Хутір Савки